Бімагрумаб (BYM338): дозування
> Оновлено:
Схема для людини
Бімагрумаб (BYM338), моноклональне антитіло, яке у клінічних дослідженнях вводили переважно внутрішньовенною інфузією. Наведене нижче, узагальнена довідка про режими, описані у фазах I–II.
Дані наведено як коротку довідку про режими, описані для дорослих; це не індивідуальне призначення.
Дозування Bimagrumab (BYM338) завжди прив'язане до внутрішньовенної інфузії у клінічному центрі за фіксованим графіком візитів раз на 4 тижні, на відміну від підшкірних пептидів, які вводять самостійно; саме це визначає структуру схеми нижче.
| Період / умова | Доза | Підвищення |
|---|---|---|
| Ранні дослідження (фаза I) | 210–700 мг в/в раз на 4 тижні | Початкова доза |
| Основний режим фази II | 10 мг/кг (макс. 1200 мг) в/в раз на 4 тижні | Підвищення за потреби |
| Пізніші дослідження | 10–30 мг/кг в/в раз на 12 тижнів | Максимум у цій схемі |
Практичні деталі дозування та ефекту
У дослідженні Хеймсфілда та колег (JAMA Network Open, 2021) дорослим з ожирінням і діабетом 2 типу вводили бімагрумаб саме за схемою «Основний режим фази II» з таблиці вище: 10 мг/кг (максимум 1200 мг) внутрішньовенно кожні 4 тижні, 12 введень протягом 48 тижнів. Жирова маса тіла знизилась у середньому на 20,5% (мінус 7,49 кг) проти 0,5% у групі плацебо, а пісна маса зросла на 3,6% (плюс 1,70 кг), тоді як у плацебо вона знизилась на 0,8%.
Це показує, чому в бімагрумабу дозу масштабують під вагу пацієнта (мг/кг), а не фіксують числом, як для більшості пептидів: одна й та сама доза 10 мг/кг дає різну кількість міліграмів людині 60 кг і людині 100 кг. Рідкісні введення, раз на 4–12 тижнів, пояснюються тривалим періодом напіввиведення моноклонального антитіла, а не вибором частоти.
Це довідкова інформація про дослідницький протокол, не медична рекомендація і не інструкція для самостійного застосування.
Довідник має дослідницький, довідковий характер. Інформація не є медичною порадою і не призначена для діагностики, лікування або профілактики захворювань.