GHK-Cu є природним мідним комплексом трипептиду гліцил-L-гістидил-L-лізину (Gly-His-Lys), який уперше виділив із плазми крові людини біохімік Лорен Пікарт у 1973 році. Вільний пептид GHK має високу спорідненість до йонів міді(II) і в біологічних середовищах спонтанно утворює комплекс складу 1:1, який у сухій формі має характерний синьо-фіолетовий колір[1][4].
Концентрація GHK у плазмі знижується з віком: приблизно з 200 нг/мл у 20 років до близько 80 нг/мл у 60 років. Цей спад збігається зі спостережуваним падінням регенеративної здатності тканин, що й привернуло до сполуки увагу дослідників старіння та відновлення[2].
Що це та клас
GHK-Cu належить до мідьзв'язувальних сигнальних пептидів. Хімічно це координаційний комплекс, у якому трипептид Gly-His-Lys виступає лігандом для катіона Cu²⁺: імідазольний азот гістидину, аміногрупа гліцину та депротонований пептидний азот формують стійкий хелатний вузол. Вільний трипептид має формулу C₁₄H₂₄N₆O₄ і молярну масу близько 340.4 г/моль, а мідний комплекс близько 403.9 г/моль[3]. У косметичній номенклатурі INCI сполуку позначають як Copper Tripeptide-1. Важливо відрізняти реєстраційний номер вільного пептиду (CAS (реєстраційний номер CAS) 49557-75-7) від номера мідного комплексу (CAS 89030-95-5), оскільки в літературі та каталогах їх нерідко плутають.
Механізм дії
Історично дію GHK-Cu пояснювали передусім транспортом і біодоступністю міді, необхідного кофактора для лізилоксидази, супероксиддисмутази та інших ферментів ремоделювання й антиоксидантного захисту[4]. Пізніші дані про експресію генів розширили цю картину: у культурах клітин GHK змінює активність значної частки людських генів, зокрема тих, що відповідають за реакцію на стрес і пошкодження, ремоделювання позаклітинного матриксу та запалення[1]. На рівні тканин пептид описаний як такий, що стимулює синтез колагену, глікозаміногліканів (дерматан- і хондроїтинсульфату) та дрібного протеоглікану декорину, водночас модулюючи баланс матриксних металопротеїназ та їхніх інгібіторів[2]. Повідомляється також про вплив на фібробласти й базальні клітини епідермісу з підвищенням маркерів «стовбуровості» (p63, інтегрини)[2].
Що показують дослідження
Основний масив опублікованих даних складають доклінічні роботи in vitro та на тваринних моделях, а також оглядові статті. Досліджувані напрями включають: загоєння й контракцію ран та покращення епітелізації; стимуляцію продукції факторів росту й активності антиоксидантних ферментів; ремоделювання дерми та вплив на синтез компонентів позаклітинного матриксу[3]. Окремі огляди узагальнюють дані щодо протизапальних і потенційно антинеопластичних ефектів мідних пептидів у модельних системах[3]. Водночас слід підкреслити, що йдеться переважно про механістичні та доклінічні дослідження: масштабних контрольованих клінічних випробувань, які б однозначно встановлювали клінічну ефективність, наразі бракує, а частина результатів отримана у специфічних експериментальних умовах[1][2].
Форма та поводження (research-use)
Longeva постачає GHK-Cu виключно як дослідницьку субстанцію (реагент) із сертифікатом аналізу (COA). Це не лікарський засіб. Типова форма: ліофілізований синьо-фіолетовий порошок, який зберігають захищеним від світла та вологи, за низької температури (як правило, близько −20 °C для тривалого зберігання). Відновлені розчини готують безпосередньо перед експериментом; мідний комплекс чутливий до окиснювально-відновних умов і pH, тому розчинник та буфер підбирають під конкретний протокол. Усі маніпуляції належить виконувати в лабораторних умовах кваліфікованим персоналом із дотриманням правил роботи з реактивами. Матеріал призначений лише для дослідницьких і аналітичних застосувань і не використовується для діагностики чи лікування.