Запити «GLP-1», «GIP» і «глюкагон» описують різні рецепторні осі, а не одну «таблетку для схуднення». У каталозі Longeva/Incretin/Tripept ці осі відображені різними молекулами зі статусом research use only (RUO). Матеріал освітній; це не протокол застосування людині.
Три осі → молекули в каталозі
| Вісь рецепторів | Молекула (INN) | Де читати / RUO |
|---|---|---|
| GLP-1 mono | Семаглутид, ліраглутид | Incretin · GLP-1 |
| GLP-1 + GIP | Тирзепатид | Incretin · tirzepatide · hub Mounjaro ↔ INN |
| GLP-1 + GIP + glucagon | Ретатрутид | Tripept only · brand wiki |
Incretin не веде retatrutide landing: triple agonist живе на Tripept; Incretin лишається GLP-1/GIP-кластером [1][2].
GLP-1 mono
Рецептор GLP-1 належить до класу B GPCR і присутній на бета-клітинах підшлункової залози, на аферентних волокнах блукаючого нерва в кишківнику та в окремих ділянках ЦНС (гіпоталамус, area postrema). Класичний «інкретиновий ефект» описує різницю: пероральне навантаження глюкозою викликає більшу секрецію інсуліну, ніж внутрішньовенне введення тієї самої кількості глюкози, і саме за цей ефект відповідають кишкові гормони GLP-1 і GIP.
Дія GLP-1-агоніста на цей рецептор глюкозозалежна: секреція інсуліну посилюється лише за підвищеного рівня глюкози, паралельно пригнічується секреція глюкагону, уповільнюється спорожнення шлунка, а сигнал ситості передається в ЦНС [5]. Ця глюкозозалежність є фармакологічною властивістю самого рецептора, а не особливістю конкретного препарату.
Семаглутид і ліраглутид у дослідницькому каталозі описують саме mono-вісь, але відрізняються фармакокінетикою через структурну модифікацію пептидного кістяка. Ациляція жирною кислотою та зв'язування з альбуміном подовжують період напіввиведення семаглутиду приблизно до 7 діб, тоді як менш модифікований ліраглутид має період напіввиведення близько 13 годин. У рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні напівтижневе введення семаглутиду в затвердженій клінічній популяції показало статистично значуще зниження маси тіла порівняно з плацебо [5]; конкретні дозування та схеми в цьому дослідженні застосовувалися до пацієнтів клінічної програми, а не до дослідницького RUO-зразка.
Hub editorial: Ozempic ↔ semaglutide, Saxenda ↔ liraglutide. Incretin guide: GLP-1 guide.
GLP-1 + GIP (dual)
GIP-рецептор довгий час залишався суперечливою мішенню: частина доклінічних даних свідчила на користь антагонізму GIP при ожирінні, тоді як тирзепатид спроєктований саме як агоніст обох рецепторів в одній молекулі. Доклінічна серія LY3298176 описала збалансований dual-профіль активності на GLP-1- і GIP-рецепторах [1], а подальші клінічні програми SURMOUNT (ожиріння) і SURPASS (діабет 2 типу) досліджували препарат з INN tirzepatide в затверджених клінічних популяціях [2].
Унімолекулярний дизайн означає, що одна пептидна послідовність активує обидва рецептори одночасно, на відміну від гіпотетичного спільного введення двох окремих агоністів. Період напіввиведення тирзепатиду становить близько 5 діб, чого досить для щотижневої схеми введення, яку досліджували клінічні програми [2]. Точний внесок саме GIP-компонента в результати щодо маси тіла (на відміну від суто GLP-1-опосередкованого ефекту) залишається предметом активних досліджень; RUO-флакон на Incretin несе саме молекулу тирзепатид, а не торгову марку Mounjaro/Zepbound.
Triple agonist (+ glucagon)
Ретатрутид (LY3437943) додає до GLP-1- і GIP-активності ще й дію на рецептор глюкагону [3][4]. Глюкагоновий рецептор фізіологічно пов'язаний передусім з печінкою (глікогеноліз, глюконеогенез) і з підвищенням витрати енергії, тобто діє за іншим механізмом, ніж переважно інсулінотропні та ситість-опосередковані ефекти GLP-1 і GIP. Ідея потрійного унімолекулярного агоніста полягає в тому, щоб додати компонент витрати енергії до вже наявних осей апетиту й секреції інсуліну в одній пептидній молекулі.
Молярна маса ретатрутиду (~4731 Da) і період напіввиведення (~6 діб) є проміжними між тирзепатидом (~4814 Da, ~5 діб) і природним пептидним кістяком GLP-1, що відображає більший хімічно модифікований каркас, потрібний для взаємодії з трьома різними GPCR одночасно. На момент публікації основних відкритих даних доклінічна серія й ранні клінічні фази досліджували переносимість і рецепторний баланс [3], а фаза 2 фіксувала динаміку маси тіла в затвердженій дослідницькій популяції [4]. Це найновіший із трьох класів за стадією клінічного розвитку порівняно з семаглутидом і тирзепатидом. У мережі Longeva комерційний triple-agonist кластер закріплений за Tripept, не за Incretin.
RUO і COA
Кожна вісь у лабораторному каталозі постачається як RUO-зразок: INN на етикетці, COA (сертифікат аналізу) на LOT з даними про чистоту. Партію можна перевірити окремо від замовлення через verify.longeva.bio за номером LOT.
Клінічні trial-результати, на які посилається цей матеріал, описують затверджені препарати в конкретних досліджуваних популяціях за визначеним протоколом, а це не те саме, що довільна дослідницька партія з тією ж назвою молекули. Дослідницький RUO-зразок не є медичним продуктом і не супроводжується схемою застосування для людини.
Longeva hub wiki · primer only · не замінює monograph окремої молекули.