GLP-1 і GIP є інкретинами: кишковими гормонами, які підсилюють інсулінову відповідь на їжу. Глюкагон переважно утворюється в підшлунковій залозі та підтримує надходження глюкози з печінки. Він не є інкретином. Ці гормони розглядають разом, тому що їхні рецептори стали мішенями моно-, подвійних і потрійних агоністів [1][3][6]. Нижче порівнюємо фізіологічні сигнали та молекули, які на них впливають.

Три осі → молекули в каталозі

Вісь рецепторівМолекула (INN)Де читати
GLP-1 monoСемаглутид, ліраглутидСемаглутид, ліраглутид
GLP-1 + GIPТирзепатидТирзепатид · Mounjaro ↔ INN
GLP-1 + GIP + glucagonРетатрутидРетатрутид

GLP-1 mono

GLP-1R є рецептором класу B GPCR. Активація цього рецептора підсилює секрецію інсуліну залежно від глюкози; GLP-1 також бере участь у регуляції глюкагону, спорожнення шлунка та споживання їжі [6]. Інкретиновий ефект визначають за більшою інсуліновою відповіддю на пероральну глюкозу порівняно з внутрішньовенною при відтворенні однакової глікемії, а не однакової введеної кількості глюкози [6].

Семаглутид і ліраглутид є агоністами GLP-1R з модифікаціями, що подовжують вплив порівняно з природним гормоном [6]. У STEP 1 семаглутид вводили раз на тиждень протягом 68 тижнів; дослідження показало зниження маси тіла порівняно з плацебо в дорослих з надлишковою масою тіла або ожирінням без діабету [5]. Це результат конкретного препарату та протоколу, а не характеристика будь-якого зразка з такою самою назвою молекули.

Дивіться також: Ozempic ↔ semaglutide, Saxenda ↔ liraglutide.

GLP-1 + GIP (dual)

GIP-рецептор довгий час залишався суперечливою мішенню: частина доклінічних даних свідчила на користь антагонізму GIP при ожирінні, тоді як тирзепатид спроєктований саме як агоніст обох рецепторів в одній молекулі. Доклінічна серія LY3298176 описала подвійний профіль активності на GLP-1- і GIP-рецепторах [1], а подальші клінічні програми SURMOUNT (ожиріння) і SURPASS (діабет 2 типу) досліджували препарат з INN tirzepatide у визначених протоколами популяціях; SURMOUNT-1 вивчав ожиріння [2].

Унімолекулярний дизайн означає, що одна пептидна послідовність активує обидва рецептори одночасно, на відміну від гіпотетичного спільного введення двох окремих агоністів. Період напіввиведення тирзепатиду становить близько 5 діб, чого досить для щотижневої схеми введення, яку досліджували клінічні програми [2]. Точний внесок саме GIP-компонента в результати щодо маси тіла (на відміну від суто GLP-1-опосередкованого ефекту) залишається предметом активних досліджень; флакон для лабораторних досліджень у нашому каталозі несе саме молекулу тирзепатид, а не торгову марку Mounjaro/Zepbound.

Triple agonist (+ glucagon)

Ретатрутид (LY3437943) додає до GLP-1- і GIP-активності ще й дію на рецептор глюкагону [3][4]. Глюкагоновий рецептор фізіологічно пов'язаний передусім з печінкою (глікогеноліз, глюконеогенез) і з підвищенням витрати енергії, тобто діє за іншим механізмом, ніж переважно інсулінотропні та ситість-опосередковані ефекти GLP-1 і GIP. Ідея потрійного унімолекулярного агоніста полягає в тому, щоб додати компонент витрати енергії до вже наявних осей апетиту й секреції інсуліну в одній пептидній молекулі.

Період напіввиведення ретатрутиду становить приблизно 6 діб [3][4]. Його не можна вивести з молярної маси або кількості рецепторів: значення мають структура молекули та її фармакокінетика. У дослідженні фази 2 ретатрутид знижував масу тіла в дорослих з ожирінням [4].

Станом на 26 жовтня 2026 року програма вже включає дослідження фази 3 та оприлюднені результати. За оновленням розробника за вересень 2026 року, ретатрутид залишається досліджуваною молекулою без регуляторного схвалення. Ранні публікації нижче пояснюють механізм і фазу 2; вони не є повним оглядом пізніших клінічних результатів.

Чим відрізняються природні гормони

ГормонОсновне джерелоРецепторЩо допомагає регулювати
GLP-1Кишкові L-клітини; окрема система в мозкуGLP-1RІнсулінову відповідь, споживання їжі та спорожнення шлунка
GIPКишкові K-клітиниGIPRІнсулінову відповідь і обмін поживних речовин
Глюкагонα-клітини підшлункової залозиGCGRВивільнення глюкози з печінки та обмін амінокислот

Це спрощена карта фізіологічних ролей [6][7]. Рецепторна активність модифікованого коагоніста не дорівнює одночасному введенню природних гормонів.

Чому три мішені не означають «краще»

Кількість мішеней описує механізм, але не визначає клінічний результат. Важливі сила й тривалість активації кожного рецептора, досліджувана популяція та переносимість. Відсотки зниження маси тіла з різних досліджень не утворюють коректний рейтинг: можуть відрізнятися вихідна маса, наявність діабету, тривалість і спосіб обліку учасників, які припинили лікування [2][4][5].

Для прямого висновку про перевагу потрібне дослідження з безпосереднім порівнянням. Навіть воно описує конкретні дози й умови, а не будь-які продукти з однаковими INN. Назва «GLP-3» не є назвою окремого гормону; для ретатрутиду точніше говорити про потрійний агоніст рецепторів GLP-1, GIP і глюкагону.

Лабораторні дослідження і COA

Кожна вісь у лабораторному каталозі постачається як зразок для лабораторних досліджень: INN на етикетці, COA (сертифікат аналізу) на LOT з даними про чистоту. Партію можна перевірити окремо від замовлення через verify.longeva.bio за номером LOT.

Клінічні trial-результати, на які посилається цей матеріал, описують досліджувані препарати в конкретних досліджуваних популяціях за визначеним протоколом, а це не те саме, що довільна дослідницька партія з тією ж назвою молекули. Дослідницький зразок для лабораторних досліджень не є медичним продуктом і не супроводжується схемою застосування для людини.

У каталозі представлені дослідницькі зразки відповідних молекул; їхній статус і призначення слід відрізняти від препаратів клінічних програм.