Семакс (Semax) це синтетичний гептапептид із послідовністю Met-Glu-His-Phe-Pro-Gly-Pro, створений як стабілізований аналог фрагмента адренокортикотропного гормону ACTH(4–10). Молекулу розробили у 1980-х роках у Інституті молекулярної генетики Академії наук (група М. Ф. М'ясоєдова та І. П. Ашмаріна) з метою відтворити нейротропні ефекти меланокортинів без їхньої гормональної активності. У науковій літературі сполуку вперше описано на початку 1990-х років.
Ключова структурна ідея Семаксу це приєднання до активного кору ACTH(4–7) C-кінцевого трипептиду Pro-Gly-Pro (PGP). Цей мотив захищає пептид від швидкого розщеплення проліл-специфічними пептидазами, подовжуючи час дії порівняно з нативним фрагментом ACTH. Ця сторінка має довідковий характер і описує сполуку як предмет лабораторних досліджень.
Що це та клас
За хімічною класифікацією Семакс належить до коротких регуляторних пептидів, аналогів меланокортинів. Він не має стероїдогенної (гормональної) активності, властивої повнорозмірному ACTH, але зберігає значну частину його нейротропних властивостей. У дослідницькому контексті сполуку відносять до ноотропних і нейропротекторних агентів. Молекулярна формула це C37H51N9O10S, молярна маса близько 813,9 г/моль, CAS (реєстраційний номер Chemical Abstracts Service) 80714-61-0.
Механізм дії
Основний напрям, який вивчають дослідники, це вплив Семаксу на систему нейротрофінів. У моделях на гризунах одноразове введення пептиду підвищувало рівні мРНК і білка мозкового нейротрофічного фактора (BDNF) та його високоафінного рецептора TrkB у гіпокампі й базальних відділах переднього мозку [1][3]. Показано також специфічне зв'язування Семаксу з тканинами мозку, що передує зростанню рівня BDNF [3].
За умов експериментальної ішемії Семакс і його фрагмент PGP активують транскрипцію не лише BDNF, а й фактора росту нервів (NGF), нейротрофіну-3 (NT-3) та відповідних рецепторів (TrkA, TrkB, TrkC) у корі головного мозку [2]. Транскриптомні дослідження після ішемії-реперфузії показують, що пептид модулює широкі групи генів, пов'язаних із запаленням, імунною відповіддю та судинними процесами [4]. Обговорювані додаткові механізми включають антиоксидантну й протизапальну дію та вплив на меланокортинові рецептори, проте точні молекулярні деталі залишаються предметом вивчення.
Що показують дослідження
Найбільший масив даних стосується моделей церебральної ішемії. У щурів із оклюзією середньої мозкової артерії введення Семаксу асоціювалося зі зміною експресії нейротрофінів у часовому вікні, коли нейропротекція є найбільш критичною [2][4]. Ці роботи формують молекулярне підґрунтя для гіпотези про захисну роль пептиду при гострих порушеннях мозкового кровообігу.
Окремий напрям це когнітивні та нейропластичні ефекти: у поведінкових моделях досліджували вплив на навчання й пам'ять, що пов'язують із BDNF/TrkB-сигналюванням [1]. Клінічні дослідження Семаксу проводили переважно в межах російської медичної практики (ішемічний інсульт, стани, пов'язані з гіпоксією), однак ці дані отримані здебільшого в невеликих вибірках і поза межами міжнародних регуляторних процедур, тому потребують обережної інтерпретації та незалежного відтворення. Наведені тут напрями описують експериментальні спостереження, а не доведену клінічну ефективність.
Форма та поводження (research-use)
Longeva постачає Семакс виключно як дослідницьку субстанцію (реагент) із супровідним сертифікатом аналізу (COA). Це не лікарський засіб і не призначений для діагностики чи лікування. Типова форма постачання це ліофілізований порошок, який у лабораторній практиці відновлюють у відповідному розчиннику. Ліофілізат зберігають замороженим і захищеним від світла та вологи; відновлені розчини короткочасно тримають за +2…+8 °C. Як і будь-який пептид із залишками метіоніну та гістидину, Семакс чутливий до окиснення, тож слід уникати повторних циклів заморожування-розморожування. Поводитися зі сполукою мають кваліфіковані дослідники з дотриманням належної лабораторної практики.