Тирзепатид активує рецептори GIP і GLP-1. Клінічні дослідження оцінювали його в різних групах учасників, тому показники зниження ваги та глікованого гемоглобіну (HbA1c) потрібно читати разом із дизайном протоколу. Нижче наведено вибрані рандомізовані дослідження, опубліковані у 2021–2025 роках. Це огляд результатів, а не схема застосування.
SURPASS-2: глікемічний контроль при діабеті
У відкритому дослідженні фази 3 взяли участь 1879 дорослих із цукровим діабетом 2 типу, недостатньо контрольованим на метформіні. Протягом 40 тижнів порівнювали тирзепатид і семаглутид 1 мг. У трьох групах тирзепатиду середня зміна HbA1c становила −2,01, −2,24 та −2,30 відсоткового пункту проти −1,86 у групі семаглутиду. Це зміна HbA1c, а не відсоток зменшення маси тіла. [1]
Контрольна група отримувала семаглутид 1 мг. Цей результат не відповідає на питання про порівняння з дозами семаглутиду, які вивчали для лікування ожиріння.
SURMOUNT-1: зміна маси тіла без діабету
У подвійному сліпому дослідженні 2539 дорослих з ожирінням або надмірною масою тіла та супутнім станом, пов’язаним із вагою, без діабету отримували тирзепатид або плацебо. Через 72 тижні середня зміна маси тіла у трьох групах тирзепатиду становила −15,0%, −19,5% і −20,9%, у групі плацебо −3,1%. Учасники також отримували підтримку щодо харчування та фізичної активності. [2]
Це середні групові результати за визначений час. Вони не є прогнозом для окремої людини та не підтверджують властивості конкретного лабораторного зразка.
SURMOUNT-4: що відбувалося після відміни
Після початкових 36 тижнів тирзепатиду учасників, які дійшли до рандомізації, розподілили на продовження лікування або перехід на плацебо. Протягом наступних 52 тижнів маса тіла змінилася в середньому ще на −5,5% у групі продовження та на +14,0% у групі плацебо. Ці відсотки рахували від маси тіла на 36-му тижні, а не від початку дослідження. [3]
Такий дизайн вивчає підтримання результату серед учасників після початкового періоду лікування. Він не дає підстав складати самостійну схему відміни.
SURMOUNT-5: пряме порівняння із семаглутидом
У відкритому рандомізованому дослідженні фази 3b за участю дорослих з ожирінням без діабету порівнювали максимально переносимі досліджувані дози тирзепатиду та семаглутиду. На 72-му тижні середня зміна маси тіла становила −20,2% проти −13,7%. Це пряме порівняння в одному протоколі, на відміну від зіставлення цифр із різних досліджень. Відкритий дизайн залишається обмеженням. [4]
Переносимість та межі висновків
У публікаціях часто описували шлунково-кишкові небажані явища, зокрема нудоту, діарею та блювання. Умови відбору учасників, тривалість спостереження й припинення лікування впливають на те, до кого можна застосувати висновки. Усі чотири дослідження фінансувала Eli Lilly. [1–4]
Клінічні дані стосуються досліджуваного лікарського продукту в контрольованому протоколі. Їх не можна переносити на ідентичність, стерильність, ефективність або безпечність RUO-флакона (RUO: Research Use Only, тобто лише для лабораторних досліджень) з каталогу. Сертифікат аналізу конкретного LOT показує лише перевірені в ньому характеристики.
Матеріали про молекулу
Довідник тирзепатиду · Підготовка та зберігання · Картка тирзепатиду.
Довідковий матеріал. Не є медичною порадою. Лабораторні зразки RUO не призначені для застосування людині.
Джерела
- Frías et al. Tirzepatide versus Semaglutide Once Weekly in Patients with Type 2 Diabetes. New England Journal of Medicine. 2021. doi:10.1056/nejmoa2107519
- Jastreboff et al. Tirzepatide Once Weekly for the Treatment of Obesity. New England Journal of Medicine. 2022. doi:10.1056/nejmoa2206038
- Aronne et al. Continued Treatment With Tirzepatide for Maintenance of Weight Reduction in Adults With Obesity. JAMA. 2024. doi:10.1001/jama.2023.24945
- Aronne et al. Tirzepatide as Compared with Semaglutide for the Treatment of Obesity. New England Journal of Medicine. 2025. doi:10.1056/nejmoa2416394

