Останні кілька років фармакологія ожиріння вимірювала успіх однією цифрою, зміною маси тіла. Семаглутид, тирзепатид, ретатрутид, кожен наступний препарат оголошував більший мінус на вагах. Але вага, це сума, а не склад. І коли до цієї суми почали придивлятися уважніше, з'ясувалося, що частина втраченого, зовсім не жир.
Бімагрумаб (BYM338), повністю людське моноклональне антитіло проти рецепторів активіну II типу, цікавий саме тим, що він не змагається за більший мінус. Він змагається за інше питання.
Чверть втраченої маси, це не жир
Цифри тут не гіпотетичні. У підгрупі учасників дослідження SURMOUNT-1, яким робили DXA на початку і на 72-му тижні (n=160), тирзепатид дав −21,3 % маси тіла, −33,9 % жирової маси і −10,9 % знежиреної. У перерахунку: близько 75 % втраченого припало на жир і близько 25 % на знежирену тканину, причому та сама пропорція трималася й у групі плацебо.
Мережевий метааналіз 22 рандомізованих досліджень (2258 учасників) дав таку саму картину для класу загалом: втрата знежиреної маси склала приблизно чверть загальної втрати маси, а найпотужніші за схудненням препарати, тирзепатид 15 мг і семаглутид 2,4 мг, виявилися серед найгірших за збереженням знежиреної тканини. Автори огляду в Diabetes Care описали масштаб інакше і жорсткіше: втрата знежиреної маси близько 6 кг, це приблизно те, що людина втрачає за десятиліття або більше старіння.
Варто відразу окреслити межі цього твердження. «Знежирена маса» за DXA, це не лише м'яз: туди входять вода, глікоген, органи, сполучна тканина. Частина цього мінуса, нормальна фізіологічна відповідь на менший об'єм тіла, а не патологія. Питання не в тому, чи це погано за визначенням, а в тому, що донедавна ніхто не мав інструмента перевірити, чи можна інакше.
Молекула, яку розвернули
Бімагрумаб потрапив у цю історію не за планом. Novartis розробляв його як препарат для м'язової патології і послідовно перевіряв там, де м'яз втрачається: спорадичний міозит з тільцями включень, ХОЗЛ із кахексією, саркопенія, стан після операції з приводу перелому стегна, втрата ваги при раку легені та підшлункової залози. Ключове підтверджувальне дослідження RESILIENT при sIBM (n=251) первинної кінцевої точки не досягло, і м'язовий напрям згорнули.
Але в тих самих дослідженнях повторювалося побічне спостереження: разом із приростом м'яза учасники втрачали жир. Спочатку це був другорядний результат у роботах з фармакокінетики та саркопенії. Згодом він став основною гіпотезою. У 2023 році Eli Lilly придбала Versanis Bio разом із програмою, і сполука отримала код LY3985863.
Механістичне обґрунтування комбінації перевірили на мишах з ожирінням, спричиненим дієтою (Molecular Metabolism, 2024): бімагрумаб окремо давав приблизно +10 % знежиреної маси з одночасним зниженням жирової; семаглутид знижував і жир, і м'яз; комбінація давала найбільшу втрату жиру, зберігаючи при цьому знежирену масу попри знижене споживання їжі.
Що показали числа в людей
48-тижневе дослідження фази 2 у дорослих з діабетом 2 типу та ожирінням (Heymsfield та ін., 2021; n=75) дало поєднання, яке рідко бачать разом: жирова маса −20,5 % (−7,5 кг) проти −0,5 % у плацебо, знежирена маса +3,6 % (+1,70 кг) проти −0,8 %, окружність талії −9,0 см, HbA1c −0,76 процентного пункту.
Далі, BELIEVE, дослідження фази 2 на 507 дорослих з ожирінням (Nature Medicine, 2026): дев'ять груп, 48 тижнів і відкрите продовження до 72-го тижня. Абсолютна зміна маси тіла на 48-му тижні склала −9,3 кг для бімагрумабу 30 мг/кг, −14,2 кг для семаглутиду 2,4 мг і −17,8 кг для комбінації проти −3,3 кг у плацебо.
Зверніть увагу на порядок цих чисел. Бімагрумаб сам по собі дав менший мінус, ніж семаглутид, і в логіці «хто більше зняв з ваг» він просто програє. Уся суть, у розкладі цього мінуса: частка втрати, що припала на жир, у групах максимальних доз склала близько 72 % для семаглутиду, 100 % для бімагрумабу і близько 93 % для комбінації. Знежирена маса змінилася на −7,4 % при семаглутиді, +2,5 % при бімагрумабі та −2,9 % у комбінації.
Третій компонент, про який згадують рідше
Схуднення коштує не лише м'яза. Кісткова маса теж знижується, і в старших пацієнтів це має власні наслідки, від зниження щільності до ризику падінь і переломів. Оскільки сигналінг через ActRII зачіпає не лише скелетний м'яз, питання про кістку тут не риторичне. Дослідження, що набирає учасників у Massachusetts General Hospital (NCT05933499, n=63, 52 тижні), порівнює тирзепатид, бімагрумаб і їхню комбінацію саме за складом тіла, чутливістю до інсуліну та станом кістки. Результатів ще немає, тож будь-які твердження про кістковий ефект бімагрумабу в людей на сьогодні були б домислом.
Чого досі не показано
Тут потрібна чесність, бо саме на цьому місці історія стає слабшою. Уся клінічна історія бімагрумабу в м'язовій патології, це історія про те, що приріст маси не переходив у покращення функції; те саме окремо показала й програма ACE-083. У метаболічному контексті питання те саме і поки без відповіді: збереження знежиреної маси під час схуднення, це проміжний показник, а не доведена клінічна користь. Чи стає людина сильнішою, мобільнішою, чи менше набирає вагу назад після відміни, у рандомізованих дослідженнях не показано.
Статус програми теж неоднозначний. Найбільші дослідження, це фаза 2 і 2b; фази 3 з клінічними кінцевими точками немає. У 2025 році Lilly відкликала одне із запланованих досліджень комбінації з тирзепатидом (NCT06901349) ще до набору, вказавши стратегічні бізнес-причини; інше дослідження комбінації (NCT06643728) триває. Найчастіші небажані явища в опублікованих роботах, м'язові спазми, діарея та акне. Усі дані стосуються внутрішньовенного введення в клінічних умовах і популяцій з ожирінням та діабетом 2 типу; переносити їх на здорових осіб чи на спортивний контекст підстав немає.
Бімагрумаб у нашому каталозі належить до категорії Ріст м'язів; повний розбір механізму, клінічної траєкторії та джерел, у монографії. Це моноклональне антитіло масою близько 150 кДа, а не пептид. Сполука постачається виключно для лабораторних досліджень (RUO): це не лікарський засіб, не добавка й не харчовий продукт, вона не призначена для споживання людиною чи тваринами. Усі наведені числа, опубліковані результати клінічних досліджень, а не рекомендації щодо застосування.