Глюкагон, пептидний гормон з 29 амінокислот. Його виробляють α-клітини острівців підшлункової залози з проглюкагону за участі ферменту PC2 [1][3]. Класичну роль глюкагону описують як протилежну інсуліну: він захищає організм від низької глюкози.

Рецептор і ефекти

Глюкагон діє через рецептор GCGR (G-білок Gs), найбільше на гепатоцитах. У печінці він запускає розщеплення глікогену та глюконеогенез, і глюкоза в крові зростає [1][2]. Секреція глюкагону зростає за низької глюкози та під час голодування, а інсулін і GLP-1 її гальмують [4].

Дослідження останніх років показали ширшу картину. Глюкагон підвищує катаболізм амінокислот, окиснення жирів і витрати енергії, а в експериментах знижує споживання їжі [1][3]. Саме ці ефекти привернули увагу до рецептора як до додаткової мішені.

Глюкагон і діабет

Надлишок глюкагону та порушена реакція α-клітин розглядають як окремий внесок у підвищену глюкозу при цукровому діабеті 2 типу [2][3]. Тому довгий час мішенню була блокада рецептора, а не його активація.

Навіщо глюкагон у потрійних агоністах

Парадокс у тому, що в молекулах-коагоністах агонізм GCGR поєднують з GLP-1R і GIPR: ефект GLP-1 на апетит і глюкозу врівноважує підвищення глюкози від глюкагону, а витрати енергії зростають. Ретатрутид діє на всі три рецептори, і у фазі 2 дослідження він знижував масу тіла залежно від дози [5][6].

Довідковий матеріал. Не медична порада. Згадані молекули призначені лише для лабораторних досліджень (RUO).

Дивіться також: GLP-1, GIP, порівняння трьох осей.